Страшнi слова, коли...

Страшнi слова, коли не пам'ятаєш,
Чи то було добро чиєсь, чи зло...
Коли ти забуваєш й вiдпускаєш
Все те, що дорого тобi завжди було.

Страшнi слова - наповненi стражданням
Людини, що прощається з тобою,
Торкається холодною рукою
До твого серця - i її нема...

Страшнi слова - пустi i мовчазливi,
Страшнi слова - брехня i лицемiрство.
Вони не надихають i не грiють.
Вони пробуджують лише презирство.

Але ж iснують в свiтi тi слова,
Вiд котрих кругом голова,
Якi дарують радiсть i надiю,
I надають яскравостi всiм мрiям.

Чарiвне слово - це духовна сила,
Страшне - коли ти бiльше не важливий.
Тож люди, ви повиннi пам'ятати,
Що за словами треба слiдкувати!

Аналiз вiрша Миколи Винграновського " Сеньйорито акацiє, добрий вечiр..."

Тема : розкриття почуттiв, що спалахнули на схилi лiт.
Iдея: показати вiдчуття давно забутого кохання, яке приносило бiльше муки вiд нероздiлених почуттiв, нiж радостi.
Аксюморон: колюче щастя
Епiтети: годину суху та вологу, осiннiй я, пожежо моя
Риторичнi запитання: Хто воно за таке любов? ; Вже б, здалося, нащо менi? ; Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Аналiз вiрша Iвана Драча " Балада про соняшник "

Тема: унiверсальнiсть i велич життя, непреривнiсть руху й викриття краси у повсякденному життi.
Iдея: вiдчути нову, неповторну грань життя.
Жанр: балада
Головнi образи: соняшник - хлопець, Сонце - поезiя
Метаморфози: " В соняшника були руки i ноги,
Було тiло, шорстке i зелене.
Вiн бiгав наввипередки з вiтром,
Вiн вилазив на грушу,
i рвав у пазуху гнилицi,
I купався коло млина, i лежав у пiску,
I стрiляв горобцiв з рогатки.
Вiн стрибав на однiй нозi, щоб вилити з вуха воду..."
Поезiя закiнчується монологом: " Поезiє, сонце моє оранжеве!
Щомитi якийсь хлопчисько
Вiдкриває тебе для себе,
Щоб стати навiки соняшником. "

Аналiз вiрша Василя Симоненка " Я..."

Тема: зображення неповторностi кожної людини.
Iдея: заклик до сприйняття людської гiдностi, доведення, що кожна людина неповторна.
Мотиви: справедливiсть, самоповажага. Через цi мотиви автор чудово передав образи свого власного " я ", народу, влади.
Провiдний художнiй засiб: " Ми - не безлiч стандартних " я ", а безлiч всесвiтiв рiзних ".
Епiтети: вiн гремiв одержимо i люто; очицями, повними блекоти; лице рябе.
Протиставлення: " Ми - це народу одвiчне лоно, ми - океанна вселюдська сiм'я ".

Мої враження пiсля прочитання повiстi " Україна в огнi "

   Повiсть "Україна в огнi" дуже вразила мене. Читаючи цю повiсть, я дiйсно побачила Україну, охоплену вогнем. Менi сподобалась iдея боротьби за свою iсторiю та культуру та  вразив опис тимчасового життя. На мою думку, головний герой цього твору дуже мужня i смiлива людина, тому що вiн не поступився своїх думок i iдей та продовжував боротися за них.

Повiсть Довженка вчить нас по-iншому ставитися до нашої Батькiвщини.

Олександр Довженко. В чому ж секрет його талановитості? В чому він для вас неординарна особистість?

Для мене, Олександр Довженко - дiйсно фантастична, багатогранна людина. Вiн здобув освiту вчителя (викладав природознавство, гiмнастику, географiю, фiзику, iсторiю, малювання), економiста, художника. Не задовольнившися працею вчителя, вiн подався у кiно та став вiдомим кiнорежисером, кiнодраматургом, класиком свiтового кiнематографу. Як видатний письменник, вiн писав чудовi твори та створював фiльми за темою радяснької влади, якi в свою чергу стали класикою українського кiно. Довженко створив багато генiальних творiв та зробив багато для України, тому я вважаю, що вiн дiйсно видатна особистiсть.

5 визначень: що для мене грiх, а що помста?

Грiх : 

• вбивство
• крадiжка
• пiдлiсть
• злочин 
• лицемiрство

Помста:

• байдужiсть
• кара
• ненависть
• брехня
• руйнування

Чи знайшов своє щастя в еміграції Іван Багряний? Яким ви побачили письменника?

      Менi здається, що Іван Багряний був не дуже щасливим, тому що через еміграцію йому довелося покинути дружину та дiтей. Письменник дуже сумував за Батькiвщиною, але не мiг повернутися назад.  
       Однак, з iншого боку, на Українi Багряний сидiв у в'язницi, його катували, але вiн змiг втекти за кордон. Там Багряний продовжував свою дiяльнicть - допомогав українцям, якi втекли з СРСР. Пiсля такого перiоду життя менi, наприклад, не хотiлося повертатися. Тому за кордоном вiн мiг бути i щасливим.

Чи знайшов Г. Многогрішний своє щастя після втечі за кордон? Чи було необхідним вбивство Медвина, чи вважаєте ви цей факт гріхом? Чому?

    На мою думку, Грiгорiй Многогрiшний знайшов щастя пiсля втечi за кордон,тому що поруч з ним була його кохана. Також Григорiю бiльш нiхто й нiщо не загрожувало, тому, напевно, вiн повинен був знайти своє щастя.
    Я вважаю, що Медвина треба було вбити, тому що, вiн знущався з Iвана бiльш,нiж з усiх як тiльки вони зустрiлися та загрожував його життю i життю багатьох iнших людей. З одного боку, вбивство - це великий грiх, але менi здається, що Медвин отримав те, що мав отримати по справедливостi.